Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ниро Вульф: Дві душі (екпромт) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Д З В О Н А Р, 21.11.2015 - 20:33
Навіяв Ваш вірш такий варіант. Може цей вірш треба було написати так: (09) Роки переходять у смуток (06) І летять в нікуди... (09) Та наша любов, як здобуток (06) Всі прощає гріхи... (09) Память моя малює портрет, (06) Що так був дорогим... (09) І таємничий твій силует (06) Є завжди молодим... Ниро Вульф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Как-то так, навеялись мысли
Ниро Вульф відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
але ж пора, яка надихає почуттями поетів С. Есенин Листья падают, листья падают. Стонет ветер, Протяжен и глух. Кто же сердце порадует? Кто его успокоит, мой друг? С отягченными веками Я смотрю и смотрю на луну. Вот опять петухи кукарекнули В обосененную тишину. Предрассветное. Синее. Раннее. И летающих звезд благодать. Загадать бы какое желание, Да не знаю, чего пожелать. Что желать под житейскою ношею, Проклиная удел свой и дом? Я хотел бы теперь хорошую Видеть девушку под окном. Чтоб с глазами она васильковыми Только мне — Не кому-нибудь — И словами и чувствами новыми Успокоила сердце и грудь. Чтоб под этою белою лунностью, Принимая счастливый удел, Я над песней не таял, не млел И с чужою веселою юностью О своей никогда не жалел. А.Фет Когда сквозная паутина Разносит нити ясных дней И под окном у селянина Далекий благовест слышней, Мы не грустим, пугаясь снова Дыханья близкого зимы, А голос лета прожитого Яснее понимаем мы. геометрія, 10.09.2015 - 12:52
Оповитий смуток вже роками,і спішать літа у нікуди. Мрії вже злітають журавлями, в далечінь відносячи гріхи... дякую за навіяний смуток і за пісню. |
|
|