Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Лина Лу: ПРОШУ УКЛІННО - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ 8 КороЛев, 27.10.2016 - 03:37
Тебе поплутав хтось, хто дуже добрий;Прискіпливий він, безумовно, теж. У кожного свої хрести і грони; Струмочки - у вино лиш, безумовно!.. Бо ти - лоза, якщо вже без одеж Чудово) 8 КороЛев, 15.07.2015 - 10:55
звісно,не надто затишний,але доволі гострий вірщ; вони не дарма додали до Обраного. Гарно!(бачив,Ви вирішили не паплюжити вірша (да или нет?) моїм останнім коментом-мудре рішення))) Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ой,ну зовсім мене збентежили...
Циганова Наталія, 13.05.2015 - 23:56
Замовчую розвінчані гріхи,Втоплю в сльозі ту незбагненну тугу... Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так незбагненно ми знаходимо для себе саме свої рядки серед чужих...
A.Kar-Te, 13.05.2015 - 09:29
"Прошу уклінно, Господи, прости, Закрий мене на ключ , заплющу очі... У кожного із нас - свої хрести, Кінець я бачу, але я не хочу!.." Ці рядки будуть багатьом рідні Дуже гарний вірш, дуже *Svetlaya*, 13.05.2015 - 00:25
мабуть, кохання на ключ не закрити, летить собі у простір світлом, хоч іноді і з сльозми...
Радченко, 12.05.2015 - 23:06
Приходить час і майже кожна людина шепоче такі слова: Прошу уклінно, Господи, прости. Вірш заставляє задуматися: а чи все я зробила в своєму житті правильно? Дякую, Людо, за твої думки, відображені в вірші.
Олаф Халді, 12.05.2015 - 21:14
У Вас чудова лірика!Більше б подібної ніжності і щирості у літературному просторі...спасибі Вам!Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна,Ластівко! За відео окремо.
гостя, 12.05.2015 - 19:32
З маленького струмочка у ріку,Безумство, божевілля...спрага наче Люда,так шалено Лина Лу відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо ти відчула,значить вдалось...
Микола Серпень, 12.05.2015 - 19:11
Живому серцю і чуйній душі ніколи не було легко, так що нехай трошки поплаче надія і піднімається у весь свій сильний ріст....
|
|
|