Прошу уклінно серце, краплю дай,
Чи затишку, чи втоми, чи тривоги...
Траву я теж прошу, не заростай,
Хай стежка в"ється до мого порогу.
Прийдеш, побачу посмішку твою,
Проникливість очей та безпорадність.
Мені не байдуже, але вдаю,
Картаючи в собі далекоглядність...
Замовчую розвінчані гріхи,
Втоплю в сльозі ту незбагненну тугу,
Мене поплутав, може, хтось лихий?
За віщо ту гірку терплю наругу?
Прошу уклінно, Господи, прости,
Закрий мене на ключ , заплющу очі...
У кожного із нас - свої хрести,
Кінець я бачу, але я не хочу!..
Десь у душі, в маленькому кутку,
Зігнувшись у клубок, надія плаче,
З маленького струмочка - у ріку...
Безумство, божевілля...спрага, наче.
11.05.2015.