Жартуючи
Розтопило, розморило,
Сонцем очі осліпило.
У таку спекоту дня
Врятувала б нас броня.
Від спекоти, від жари
До кротової нори
Заховалася б з розгону,
Там лежала би до скону.
Ну й спекота, ну й жара!
Але де ота нора,
щоб мене в собі вмістила
і сховала б моє тіло?
Краще піду у садок
Заховаюсь в холодок.
В виноградному затінку
Пошукаю відпочинку
Від спекоти, від жари.
Але ж кляті комарі
там і тут мене знайдуть,
відпочити не дадуть.
Гарячково знов шукаю
Прохолодненького раю.
От спекота насіда!
Та хіба іще вода
Із глибокої криниці?
Обіллюсь до поясниці.
Краще з ніг до голови
Намочися і живи!