Там, де мій дім, сходить зоря;
Ти стрічаєш мене, своє рідне дитя.
Як сокіл взлечу, її обійму
І ніжно їй витру гірьку сльозу.
Мамо моя, квітко життя,
Вибач мені за всі ті дні, що я втрачав.
Ранок прийде, ти розцвітеш
І у мені щось дитяче знайдеш.
Сядем за стіл, згадаємо все.
Зрозумію тоді як люблю я тебе.
Мамо моя, квітко життя,
Вибач мені за всі ті дні, що я втрачав.
Може я ще не зрозумів:
Чому всі ці дні, понад усе, додому хотів.
Ці слова покладено на музику до Міжнародного Жіночого дня 02.03.15 на мою ж музику.
