і вона розуміє: у ньому живе їх два
перший - Святий. хороми його - Едем
"той, що говорить" (у нього є безліч тем
які він складає у речення і слова
які він виводить, дбайливо як Бог чи Цар
літаючи з нею десь поміж небес і хмар)
другий ламає, мучить, влізає в сни
другий ховається в себе від тих жінок
що з сміхом ідуть у похилий, кривий танок
(перший, спаси його, прошу, і сохрани
бо залежна від нього як Данте від тої колись
що до раю його завела і сказала "молись")
*
усе, що здається мілким має (насправді) глибокий зміст
межа між добром і злом зникає в полоні моїх сновидінь
(в яких я не буду чекати, одразу прокладу до нього міст
в яких я не стану дивитись на нього принишкло, як тінь
на чоловіка, в якому, здається, живе їх два
перший залежний від мене
а від іншого, звісно, я)
Помаранчева дівчинка
