В нашім місті живе фіфа- Кіра її звати,
Ходить вся вона у стразах й горда, наче квочка,
Простий люд вона не хоче і в обличчя знати,
Що тут дивного? Вона ж бо депутатська дочка!
Але є ото на світі така штука-карма,
Хочте вірте,чи не вірте - та вона працює
Вона все і всім вертає, наче бумерангом,
В Одних вОна забирає, інших обдарує.
Татка Кіри на роботі півень клюнув в дупу,
Бачте, перекрав занадто чолов’яга грОшей,
Документи біля пЕчі він згорнув на купу,
І врубив собі мотивчик « Я такий хороший».
Та не врятувало це бідного мужчину,
Міліцейські дяді вже прийшли до хати,
Руки у кайдАни й повели в машину.
Родичам сказали «Папу не чекати»
Всі були у шоці, що ж тепер робити?
Треба терміново залягти на дно,
Вирішила матір закордон звалити,
Кіру ж засилають бабушці в село.
Чемодан рожевий та рожеві уггі,
Модніца приїха в гості помагать,
Бабця захрестилась « Ти як та папуга,
ЗнЯла все це швидко, й хату прибирать!»
«Я ні буду дєлать»- плаче в кріслі Кіра,
Баба засміялась й дівчині сказа
«Ось тобі кобіто дідова сокіра,
Сраку марш підняла і коли дровА»
Ті рожеві уггі кольором змінились,
Туш тече потьоком крізь усе лице,
А бабуля знову «Шось ти розлінилась,
Це тут не столиця, нумо, гіменце»
Вранці баба Тося підійма онуку,
«Треба ж подоїти, доню, коровИ»
«Та ви што, смєйотєсь, гляньте маі рукі» -
Відхопила Кіра нової звезди.
Склалися нелегкі в дівчини стосунки
З Тимофеєм сірим- жирним гусаком,
На руках в дівчИни сині візерунки,
Ох вже й настарався він своїм дзьобком.
Промайнув так місяць, «кралічка» столична
ЗнЯла манікюри й коси зачеса,
ВОна без мейкапу навіть симпатична,
Тиха і спокійна,а не та звізда!
Тарабанить мама «Кірочка,збирайся,
Нашо тобі,бейба, те дурне село?
Речі скоро в торбу й звідти забирайся,
Можна вже приїхать,тут все залягло».
Повернулась Кіра в рідную домівку,
Справила на маму «правильний ефект".
«Вдягнута неначе ніща покоївка,
Манікюр де? стрижка? Тут проблем комплект»
Гадки я не маю чим все закінчИлось,
Чи тепер інакша квочка та мала,
Хтось казав « Як бУла,так і залишИлась»
Ну а хтось «Вернулась знову до села»
_______________________________________
Ви не забувайте, все до нас вертає,
Особливо Якщо ми чинили зле,
Той,хто лиш добром усім відповідає
Те ж самЕ добро до себе повернЕ.
Интересно читать, интригующе, на одной волне.
Мне кажется, и суржик кстати, создает эффект современности.
Одного не поняла: пожить в селе месяц это и есть ее наказание? Люди так всю жизнь живут. От работы еще никто не умер.
Льолька відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені здається що людині,яка все життя розкошувала і не знала що таке справжній труд, не те що місяць...декілька днів буде важко витримати в селі. Хоча всяке буває.
А за коментар дуже дякую
клас!)) Хоча в мене з ім"ям Кіра інші асоціації...Бо в мене це кішка любима хахааххах
