По вуличках з білого каменю,
Між кнайпами і ресторанами,
Під сонцем яскравим Іспанії
Іду я у білих штанах.
Мені синьйорити всміхаються,
Таксисти усі зупиняються,
Та ввічливо я відмовляюся,
Бо в мене валюти нема.
Корида – кумедне видовисько, –
Велике народу збіговисько,
І ось на арені – чудовисько,
Такий здоровенний бугай!
Хлопчина до нього підскакує
І фану червону витягує,
І нагло так нею розмахує,
А всі кричать: «No passaran!»
Під небом гарячим Іспанії
У досить пристойній компанії
П'ю пиво й cinzano до рання я,
І кожному – друг я і брат.
Їм страви, що навіть не чули ми,
Між пальмами і таранту́лами,
Купаюся в морі з акулами
І зовсім не хочу назад.
Я пихкаю гордо сигарою,
Дзвенить мандоліна з гітарою,
Без черги – ананаси з бананами
І весело кричить дітвора...
Та раптом дзвінок заливається,
І серце від страху здригається,
І голос знайомий вривається:
«Вставай! На роботу пора!»
17.06.1990