Любов гордості не має,їй немає меж.В ній немає місця для болі та ненависті.
Любова здатна на все:розв\'язати конфлікт ворогуючих сторін;подолати будь-яку хворобу;коли був сумнів - в туж мить його розвіяти,а все погане,що в минулому було - перекреслити та розпочати нове.
Любов окрилює і тих,хто звик завжди повзати і задихатись у порожнечі.Вона не звертає уваги на твій вік,зовнішність,твій соціальний статус чи мінуси твої...
І любов же падає зненацька! Вона не слатиме тобі попередження листівками у вікна твого дому,не стукатиме у зачинені тобою двері, просто вона увійде...
Вона знову ж таки стає спонтанною,як той же дощ,що,як з відра,падає серед ясного неба,але вона надзвичайно красива,як веселка після того ж дощу.
Насолоджуєшся цим прекрасним явищем,що буває зрідка і в одну лиш пору року,як і любов\'ю,що буває тільки раз в житті.
Любов окриляє,але вона в той же час може тебе із \"небес кинути до аду\",та ніхто із нас не застрахований від цього.
Любов і віра- це два майже однакові відчуття,два напитки з одного цілющого,але досвідченого джерела.
Та,хто не любив,той незнає,що таке рани,але,хто має рани,той важко їх гоїть!
В цій сфері - ми скалолази: вибираємось вгору з метою того ж самого.Ми не знаємо чого чекати за наступним кроком.Або зробимо наступний неправильний і впадемо,або все буде добре і ми полізимо дальше. Та перш ніж вилізти на гору,ми піддаємося різним сумнівам,але коли переборимо сумніви і все таки виберемось,-відчуваємо,що ця гора того варта.Такий тріумф! Так і любов...Вона болюча та інколи нестерпна,але вона того варта.
