Тонка, напівпрозора органзА
У переливах сонячного світла,
Шовкова й ніжна неба бірюза
І свіжість прохолодного повітря…
Дарунок неба, вранішня роса
Така цілюща й неймовірно чиста -
Від сліз Царя небесного, Христа,
Молитва неба, світла й урочиста…
Співає пісню жвавий водограй,
Чимдуж біжить до голубої річки,
Туман віщує гарний урожай -
В садочку зарум’янились порічки…
Вилискує смородиною сад,
Щодня шовковиці солодка злива,
Бджолиний рій летить на променад
У кошики пахучої малини…
Легенький, теплий, літній вітерець
Куйовдить листя, і шовкові трави,
На рандеву у поле, навпростець,
Біжить чимдуж до квітів на забаву…
Такий чарівний, не спекотний день
Подарував нам липень спозаранку -
Я полонянка радісних пісень,
Які лунають в лісі на світанку!
любити можна. люблять всі, але не кожному дано вміння так гарно це передати словами та ще й так вміло , поетично
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я спробувала писати вірші на різні теми, але найбільш поетично виходить пейзажна лірика
Я дійсно люблю природу більше, аніж людей , хоча до більшості людей ставлюсь з повагою...
Не уставайте жизни радоваться никогда,..встречайте новый день с улыбкой на устах и радостною мыслью о том,что дорого для вас,..и мочи нет,..так хочется об этом написать...Откиньте в сторону вы все свои дела по дому...работа ведь не волк и в лес не убежит...Вы опишите все,что любите и что знакомо...и вас послушают,..поймут...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Именно так я стараюсь жить...
Кто-то просто прочитает, а кто-то еще и поймет
Нужно пытаться выплыть, даже если попал в темный жизни водоворот...