Я Вам ласкавих слів не говорила...
І ніжностей не дарувала Вам.
Моя уява образ Ваш створила,
Коли лишалася з думками сам на сам.
Здається, що збирались фарби днями
І змішувались на палітрі мрій...
Я малювала образ Ваш ночами,
Віддавшись повністю фантазії своїй.
Не знаю, чи спасибі Вам казати,
Чи просто слід промовчати мені,
Чи краще б Ваш портрет не малювати,
І думати, що все це лиш у сні...
просто прекрасно...так спокойно и нежно, читаешь с удовольствием. Ира,я конечно русскоязычный,может слышу не так,но " все це лише в сні" меня сбило, а нельзя ли " це лише у сні"так как то мягче,под стать всему стихотворению, но это конечно чисто субъективно мое восприятие. но стих великолепен.
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо, Владимир,за дельный совет. Вы, пожалуй, правы по -поводу последней строки...Исправлю ёё. Спасибо большое и за отзыв.
Портети мрії...Ідеал щемкий
Змішались в серці фарби дня і ночі.
Чи стрінетесь Ви справді - отакий,
Якого бачить серденько дівоче?!
Малюю Вас, та - поки що, мовчу.
Ласкавих слів для образу не трачу...
Як уві сні: намріюсь, досхочу,
А наяву буває, ще й поплачу... Це - екпромт.
Дуже мені сподобалось!
Ірина Хміль відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Гарний у Вас вийшов експромт! Щиро Вам дякую за приємний відгук.