Серед голосного шепоту людей,
Розумію, що я уже не я,
Що це вже не прожитий день -
Це уже історія.
Що разом легше все забути,
Що час - це для одиноких,
Що хочеться лише тонути
В твоїх очах, таких глибоких.
Я розумію, що моя душа
Душі твоєї половина
І що не з неба я зійшла,
І мати моя Україна.
Що раз за разом із життя
Ідуть чудові люди,
Що прийде час і піду я
І сміху мого вже не буде.
Розумію, що всі сказані слова -
Це якась пуста теорія.
І що навіть така маленька я
Це вже якась історія.
