куди летять мрії
...була війна,були убиті люди
зруйновані і спалені хатки
а я не знав що далі з нами буде
тому лежав і мріяв залюбки...
я бачив синє небо у намисті
край сонця у зеленому вінку
істот що причаїлися у листі
і квіти у ранковому трунку
я так бажав побачити у полі
очей твоїх зелених, ніжний блиск
та не судилося, така вже в мене доля
хоча який кістлявій з мене зиск
я так хотів спіймати кожен подих
в твоїх напіврзтулених устах
зійти на гору по небесних сходах
тебе немов дитину колихав.
я мріяв про той час як на Вкраїні
ніхто не буде більше помирать
не куля - соловей свистітиме в ліщині
і люди перстануть убивать.
хтось до мого плеча торкнувся тихо
то був старий солдат - мій побратим
сховався в тінь, мов горобець під стріху
і в нас була розмова довга з ним.
- скажи мені, про що ти зараз мріяв
- про дівчину і про її вуста
- скажи, а ти у пермогу вірив
бо наша доля, брате, непроста!
звичайно вірив, я ж бо тут для того
щоби лихого ворога здолать
шкода лише, що зникнуть мої мрії
а так мені не страшно помирать.
- ти не журися, мрії не зникають
таке мені казав іще мій дід
вони в майбутнє птахом поринають
щоб втілитися через сотню літ.
розмова обірвалась на півслові
снарядом землю вибило з під ніг
останній подих...в роті присмак крові
старий солдат також в бою поліг.
стара вдова ридає на могилі
а поруч нею дівчина сумна
я так і не пізнав куди злітають мрії
зате я знаю там де їх нема...
...хитає вітер квіти на могилі
зжене з куща наляканих пташок
то де ж поділися солдацькі мрії
вони в віках навіки розчинились
...мов зграя...ніжно - білих...пелюсток...