Вступили у права весняні директиви,
Щедрішим стало сонце на тепло.
Все більше місця у душі для дива,
І з подихом весняним серце ожило.
Квітує пишно яблуневий сад,
А яблуні, неначе наречені.
І мліє небо від пташиних серенад,
І співом повна вся небесна сцена.
Налитий цвітом до п’янкої смакоти,
Квітучий сад у пишному наряді.
Змішались тенори, сопрано і альти,
В серця людські впускаючи відраду.
Час завмирає у пелюстках яблунь,
Вгамовується вітер легкокрилий.
В цей час народжується диво, мабуть,
Й життям наповнюються душі схолоднілі.
