Якби я міг - сказав би двічі,
якщо би міг - я б промовчав.
Без усталі дивлюсь у вічі,
луплю очима як удав.
Та для гіпнозу треба спокій,
Погідний ум й холодне серце.
Душа, самотня стільки років,
Ось-ось на друзки розірветься.
Твої я очі знаю, погляд знаю,
не вперше він стрічається мені.
Мабуть, в житті страшніше не буває
кошмару наяву, а не у сні.
Коли позбудуся тебе і чи позбудусь,
гірко солодкий плоде моїх мрій!
Фантазія, що нею я хизуюсь,
Підступно часто зиркає з-під вій.
Хоч ним живу, ім'я твого не знаю,
ти вигадка, ілюзія, обман.
Ти прототип мого земного раю.
Коли ти тут, я раб, а ти мій пан.
