Опустивсь рогатий місяць, сів волам на роги.
Озирнувся, усміхнувся: не видно дороги.
Зірочки дивились пильно... А що ж далі буде?
Он із поля із піснями йдуть додому люди.
Попереду віл ступає... Важко...так зморився.
Він не знав, що на рогах місяць примостився.
Помахав хвостом сердешний: мухи заїдають.
Хіба знають, ці противні, як хліб заробляють?
Нахиливсь, вщіпнув травичку,що ж тут раптом сталось!
Непереливки тепер місяцю дістались.
Ухопився за хмаринку, що взялась незвідки.
Ось тепер вже інша справа: видно степ і квітки...
Для діточок красива поезія. Порівняння з місяцем волові рога - це мабуть найкраще, що можна сказати. Розкажу одну правдиву історію. Моєму внуку Юрчикові мабуть виповнився рочок, півтора, - не пригадаю. Поїхала дитина з батьками у місто і такий мені випадок розказує. Весь в емоціях, щасливий. - Бабусю, а я їхав в такому здоровенному рогатому автобусі! В якому це рогатому, Юрцю? Та, такий що має отакенні роги! Я мала позитив на довгий час, бо у дитини свої уявлення про дорослий світ. Надю, ваша поезія буде діткам в пригоді.
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00