Опустивсь рогатий місяць, сів волам на роги.
Озирнувся, усміхнувся: не видно дороги.
Зірочки дивились пильно... А що ж далі буде?
Он із поля із піснями йдуть додому люди.
Попереду віл ступає... Важко...так зморився.
Він не знав, що на рогах місяць примостився.
Помахав хвостом сердешний: мухи заїдають.
Хіба знають, ці противні, як хліб заробляють?
Нахиливсь, вщіпнув травичку,що ж тут раптом сталось!
Непереливки тепер місяцю дістались.
Ухопився за хмаринку, що взялась незвідки.
Ось тепер вже інша справа: видно степ і квітки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467884
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 23.12.2013
автор: Н-А-Д-І-Я