Я у житті пройшла вже певний шлях,
І сподіваюся, що це лише третина.
Є досвід, помилки – все на своїх місцях.
І вже свого виховую я сина.
Настала мить – і хочеться спитати:
- Якими ви були, мої батьки?
І щиро ви вже можете вказати
На власні перемоги й помилки.
- Ой, скільки залишилося позаду:
Дитинство, юність – почали батьки.
Ми працювали чесно і багато.
Та як всі люди – просто ми жили.
- Були надії, мрії, сподівання,
І пам’ять про дитинство нелегке.
А за життя, яке у нас надбання?
І справді, моя жіночка, яке?
І стихла з сумом розповідь цікава…
- Що, за життя, з тобою нажили?
Нема грошей: ні зліва – і ні справа,
Хоча, весь вік ми праці віддали!
І стало на душі їм дуже гірко,
Що за життя скарбів не запасли:
- Є дім і діти, і онуків трійко -
А гроші заробити не змогли…
- Ви збудували дім для власної родини.
Ви посадили й викохали сад.
Ви народили донечку і сина,
А ми подарували онучат.
Не міряйте свій шлях лише грошима.
Не головне це в нашому житті!
А головне – що кріпка в нас родина…
Спасибі вам за це, мої Батьки.
