Пристрасті на дивані. Відповідь Ліоліні і Фотініі.
Спочатку оригінали...
"Мушу іти на диван" (Ліоліна)
«Я вже мушу іти на диван*»,-
Повідомив султанші султан.
На дивані рішило зібрання
Йти війною на ворога зрання.
***
«Я вже мушу іти на диван»,-
Повідомив дружині Іван.
Й на дивані розлігся ліниво,
П”ючи з пляшки неквАпливо пиво.
---------------------
*диван – військова рада в Османській імперії
автор: Ліоліна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370011
_____________________________________________
"На дивані" (Фотінія)
Так і мріє падлюка-султан
Із гарему чкурнути з дружиною*!
Інша справа - шляхетний Іван,
На дивані - із пивом й дружиною!
---------------------
* дружина - військо
Моя відповідь.
Ой, не вийшло б із мене султана,
хоч я теж шанувальник дивана...
Це ж,скажу, насолода і диво -
на дивані, ще й з пляшкою пива!
Пиво з пляшки ковтаєш ліниво,
поруч жінка сидить шанобливо,
зазира тобі радісно в очі,
догодити володарю хоче...
"Пуста пляшка? Вже, любий, несу!
Будеш рибку? Сирок, ковбасу?"
Ой!!!Що трапилось?! З жахом здригнувся!!!
А...Це пляшка упала....Проснувся...
Олена Іськова-Миклащук, 15.03.2013 - 00:57
І якого це дива Іван
виліз зранку на новий диван?
вже десята, а він іще в сподні*,
свині в шоці: ще досі голодні.
Гуси, кури, качки та індики,
аж захрипли від писку та крику.
А мій милий лежить , наче пан...
--Гей, вставай, не для того диван
ми із кумом у "складку" купили,
щоб на ньому пивко зранку пили...
А воно того... ліньки... 
