В очах твоїх - кричить розлука ,
на скрипках грають прощання вітри,
у стукоті серця, безшумності звуку,
говори зі мною, говори.
Тримай в руках холодні руки,
тримай неначе холод кришталю,
і неясні серцю муки,
віддай під молот ковалю.
Говори зі мною, говори,
гори в очах медово-карих,
щоб віджили зсохлі ясени,
і загорілись полум'ям стожари.
Це надто шумно падав дощ осінній,
не ми з тобою винні у біді,
ти стояв передо мною на коліні,
а я тримала айстри неживі.
Говори зі мною, говори,
нехай твій голос я запам'ятаю,
ці тихі вересневі вечори,
в туманах таю, таю, таю...