Всемирная сеть вселенной,
Одна гениальная мысль,
Она остаётся не тленной,
Она называется ЖИЗНЬ!
И вечно её пребыванье,
Как души нашедшие свет,
И бурь, и ветров колебанье,
И солнца веселый привет.
А мудрость веков все богаче,
У избранных небом планет,
И это по прежднему значит
Что ею богат человек!
...
Вітер обіймає вересневу даль,
Ніжно, не квапливо, вже знімає шаль,
Грає срібнолистий, літо виряджа,
Ось і зарясніли золотом жита.
І стрімким барвінком падають до ніг,
Верби і тополі, як без ліку літ.
І в палкім чеканні, у чужих серцях,
Я сто раз озвуся в трепетних очах.
Буду я зорею у чужих світах,
Сіяти, мов осінь, сонце у вінках,
Розливать джерела чистої води,
Щоб до тебе, Земле, ще не раз прийти!
