|
І це моя перша вальсова осінь. Тактовна, ритмічна, в якій не дається право на помилки. Бо який початок – такий і кінець. А саме це найкраще запам’ятовує публіка. Тому із вальсу на чечітку , відшліфовуючи бруківку, відбиваю не до кінця впевнені кроки. Якими щодня метушусь у вирі подій, новин… І,здається, нещодавно тільки «там» втікала від рок-н-рольного літа, ховалась від пекучих днів,годин,хвилин.. І не на секунду не подумала б, що у цій моїй першій львівській осені я тими ж днями, годинами, хвилинами буду відчувати ностальгію. За чим? За переперченим сюжетом, в який ніколи не думала повертатись. А ні.. Ще в горлянці. Та все ж не про це.
Осінь, лише ти ламаєш грати моєї фантазії, лише ти домальовуєш яскравіше палітру мого настрою, лише з тобою я своя. Йдучи вулицями міста, вмить хочу забутись і сфокусуватися на всі здавалось би дрібниці, але такі вартові. Кожен крок живе новою думкою. Кожен погляд усміхається. І так добре, що, й справді, забуваєшся і починаєш жити у новому світі – райському Львові. Якось відвикла загрузати у болото стандарту і одноманітності. Адже тут багато не схожих між собою місць релаксу. Словами – куди оком кинеш, скрізь по-своєму. Все рідше тягнеться рука до телефону. Вчусь не забувати, але жити сьогоденням. Бо лише ще чотири осені, і остання для мене, така прикра. Бо зміни беруть своє, та прийде час для нових життєвих декорацій. Тому поспішаю не поспішаючи дихати на повні груди, рвусь довго й міцно обнімати, покірливо брати на себе ніжність тутешнього вітру, брязкіт улюбленого дощу, кайфувати від запашних ароматів львівської кави, насолоджуватись танцями медового листопаду. І разом з тим дихаєш по творчому, і слухаєш, і дивишся. Навіть люксовий проїзд у маршрутках, не псує настрою, а з кожним разом стає все дотепнішим. Тут не йдеш з понуро опущеним обличчям донизу, тут роздираєш погляд навколо себе, не дивлячись на ремонтні дороги. Тут не засліплює світло вечірніх ліхтарів, воно пеститься… Тут все по-іншому. Тут все на місцях, тут все в своєму ритмі: ноги - чечітку, серце – танго, а думка вальсує.. Це зовсім інакша осінь в моєму житті. Це моя солодка Львівська осінь.
ID:
369969
Рубрика: Проза
дата надходження: 10.10.2012 16:03:01
© дата внесення змiн: 10.10.2012 16:03:01
автор: Daryna Vovchok
Вкажіть причину вашої скарги
|
