Ти знаєш…, а я вже не плачу,
Ночі холодні не такі вже й сумні.
Я думав, тобі не пробачу,
Що серце моє проживало в пітьмі.
Життя змінилось! Не одразу,
Хоч рани бУли п’янкої глибини.
Та не тримаю я образи -
В душі пов’яли з тобою бур’яни.
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам А як Ви віднесетесь до ситуції, коли минулі кохані не дають людям жити, в прямому смислі цього слова ...коли вони як яд, отруюють життя... коли вони не дають спати ... коли вони не дають знайомитись з іншими людьми, для можливості знайти нового супутника життя... коли вони, як привид переслідують, а ти нічого з цим не можеш зробити... коли ти вже ненавидиш це минуле і проклинаєш його, адже подібне може продовжуватись не один рік .....а ви кажете, я грубо порівняв минулих коханих з буря"ном... а тим більше дуже багато бур"янів є дуже гарних, але вони просто не повинні рости в тому місті, де вони не потрібні...
Те, що засмічує нашу душу, бур'яни в тому числі, потрібно викидати без жалю і назавжди!!! Тому робіть це із завзяттям і у Вас все неодмінно вийде!!! Щодо вірша, як завжди, дуже ліричний та гарний
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мені дуже приємно .... а бур"ян вже помаленько докошую
Салтан Николай відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Життя - це поле, де росте пшениця, але їй заважають рости бур'яни - забирають сили, не дають розвиватись, зменшують потенціал ....отак і спогади про минулі почуття, як бур'ян... не дають жити новим яскравим життям