Минає час, але не забувають люди
Чорнобиля трагедію страшну.
Та біла смерть зачарувала всюди,
Забрала в темінь душу не одну.
Накоїла біди не мало,
Страждати змусила і сумувать,
Та були сміливці, що постали
Супроти атомного жаху воювать.
Ми будемо їх завжди пам'ятати:
Володя Правик, Віктор Кібенок…
За кожним сумувала мати,
Коли несла на цвинтарі вінок.
Ще довго буде місто в порожнечі,
Не чути там і радості малечі...
Замислитись нам треба, люди,
Аби ніколи на землі такого лиха
Хай не буде...
Щоб не знали радіацій на віки
Щасливі діти і батьки!