..або лисбійський досвід
Вчора ти була поряд. Ти сиділа навпроти мене, а твоє незвичайного кольору волосся спадало на запавші очі. Я тебе розуміла. Ти наче мовчала, а ніби і говорила, бо я бачила як рухаються твої вуста…вони такі тонкі і якось мені довелося навіть доторкнутись до них. Це було дивно, якось несподівано, наче й зовсім не зі мною…але ти сама все зробила, ти просто захотіла і для тебе цього було достатньо…а я..а що я?!
Тоді я про тебе багато думала, ти сиділа в моїй голові, ти торкала щось більше ніж розум, щось більше ніж серце та душу. Я тебе знала хоч і бачила втретє, ти вже була у моєму житті раніше.
Вчора ти сиділа навпроти мене і я тебе розуміла. Ти ніби щось говорила, але я не чула слів, лише бачила як дивно танцюють твої вилиці. Я тебе не слухала. Я лише дивилась у твої очі...які вони дивні…Навіщо я дивлюся на тебе?!
Люблю те як ти одягаєшся. Я тебе знаю. Ти вже була у моєму житті, тільки то була не ти. Я чую,що ти зараз кажеш…Ні-ні! Не те, що промовляють ті тонкі вуста з тими танцюючими вилицями, а те що кажуть чудні очі. Хоча то мені лише здалося…
«-Ти мені снилась вчора вдень»
Дитячі пальці, чому вони такі малі і чому я про них так багато знаю?! Ти тримала свою руку в іншій, дивилась на мене і ніби вже там була моя рука.
Навпроти мене вчора сиділа ти і щось казала. Я тебе знаю! Я тебе знаю! Я тебе знаю… Знаю, що ти кажеш насправді, бо ти вже колись була у моєму житті.
«-Тобі в тому сні потрібно було зі мною поговорити. Це правда?»
Я дивлюся на тебе. Яка ти дивна, яка незвична, яка не я! Ти вже була у моєму житі…але розмовляєш зі мною вперше, а я навіть не слухаю. Я просто тебе знаю.
Вчора ти була поряд. Пряме волосся і запавші очі. Вчора ти мовчала.
