Кохав, голубив, цілував.
Із ніжністю тулив до серця.
А Ти втекла собі, втекла...
Кохана, повернись, не сердься....
Напевне, помилки робив.
Напевне, не завжди був пр́авий.
Але ж любив. Я так любив!
Як Бога це кохання славив.
Навіщо ця розлука нам?
Навіщо бути нам самотнім?
Моя Ти — я завжди це знав.
Кохана, повернись. Сьогодні!