У чому самотність змірюєш?
У свічах, чарках, недопалках?
В словах, у які ще віруєш,
Чи в мріях, які вже в попелі?
Роками, віками, милями?
Рядками або трикрапками?..
Гарячого жалю хвилями,
Холодної туги знаками…
Не міряй. Виходь. День світиться,
Каштани до неба туляться…
І може вона закінчиться
На іншому боці вулиці…
дуже гарний вірш! ...і хоч ми часто почуваємося самотніми, навіть якщо чекають і дзвонять "не ті", не треба замикатися у собі, ховатися у свою самтністю, наче маленький равлик у свою затишну мушлю...
А ще пригадалася фраза: "Не бойся, когда ты один, бойся, когда ты - ноль."
Юлія Холод відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді самотність - суміш усього названого,як мені здається. Це з одного боку. З іншого - по великому рахунку кожен з нас самотній апріорі, САМОТНІЙ ЗАВЖДИ І ДО КІНЦЯ, ми лише намагаємося періодично створити для себе ілюзію, що гармонія - лише у поєднанні, спілкуванні, коханні і т.п. А насправді увесь цей час залишаємось самотніми і джерела гармонії - у нас самих. (і тут Остапа понесло...) Загалом цікава тема, скільки людей, - стільки і поглядів на це питання.
одиночество иногда измеряется - делом, процессом, созданием, молчанием - значит мыслью, памятью, взглядом и спокойствием. Единственное, что могло быть лучше - это ИНОГДА...
каштани ...
