Ти відкрив повненькі губи!
Задихаєшся від мене!
І здається наче муки
Ріжуть наскрізь наші вени.
Потекли по шкірі руки.
Захопився ти волоссям.
Задивляюсь в німі звуки
Очей синіх безголосся.
Я давно на все готова!
Чути б лиш твої стихії...
Щоб забути, де ми знову.
І кохатися мов звірі!
Така зморена від ночі...
Посміхаєшся мені.
Закривай, коханий, очі!
А продовження у сні...
Ласунка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не як, а наяву...чомусь ніхто правильно не розуміє Все було наяву, але хотілось закрити очі, і сонними під зморені пісні Placebo...це так по іншому
Дякую, що читаєте!Мені дуже приємно
прикольний вірш, але в останньому рядку "Все відбувається у сні...", може замість "відбувається" написати "збувається", або "відбудеться", - так ніби буде на одному диханні читатися
Ласунка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, так дійсно краще, але міняється значення останнього рядка!Я навпаки наголошую на тому, що варто уявити що все Це сон,хоч насправді реальність!
Дякую, що читаєте