(Роздуми старого універмага)
Постулат часів перебудови про те, що економіка має бути економною, критикувати не треба. Його Задорнов давно вже обсміяв. Метр сатири і гумору, мабуть, трохи розгубив математичні навички, отримані колись у авіаційному інституті. Адже, якщо економіка (сімейна, виробнича чи бізнесова) не навчиться зараз бути саме економною, то економіки у нас з вами не буде. Як не буде й незалежної держави. І ніякі політики нам її не врятують.
Колись, по наївності, я вважала, що прозорливець - це людина, яка, сидячи "у позі лотоса" із заплющеними очима слухає чиїсь "голоси" і переповідає їх охочим слухати. У зрілому віці є свої переваги, - перестаєш бути наївним, більше віриш не в містичні "голоси", а у просту й доступну уважному оку логіку буття.
Ось вам актуальний приклад. У невеличкому містечку столичної області жив-був великий універмаг. Колисть він належав державі і був єдиною торговою точкою. Та часи змінились, і сьогодні його розділено на невеличкі магазинчики, що належать різним господарям, змушеним платити арендну плату далекому столичному начальству. У семи няньок дитина без ока. Проте, і одним оком бідолашний універмаг спостерігає майже у всіх магазинчиках одну й ту ж картину. За один день у магазин заходить по одному-два покупці. Універмаг знає, що не всі покупці купують. Він багато років спостерігав за торгівлею і сам для себе поділив тих, хто заходить у магазин на три категорії: "Глядачі", "слухачі" й "купці". "Глядач" - найпоширеніша категорія покупців. Це люди, що прийшли подивитись на магазин, асортимент, ціни, новинки, познайомитись із продавцем. Такі відвідувачі покупок, як правило, не роблять, тому продавці й не звертають на них особливої уваги. Торговці може думають, що виграють у часі. Однак, універмаг добре знає: вони програють, втрачаючи імовірного клієнта, нерідко - постійного. А все - за браком уваги і небажанням просто спілкуватись з людиною, без меркантильного прицілу.
Дорогі речі не купуються спонтанно, рішення про купівлю обдумується і обговорюється на сімейній раді. Для того, щоб вибрати дорогу річ, покупець збирає про неї всю потрібну інформацію: ціна, знижки, гарантії, якість, тощо. Саме за цим приходить у магазин покупець - "слухач", його мета - збір потрібної інформації. Ви будете здивовані, а от універмаг знає, що покупці готові платити на 10 відсотків дорожче за товар, якщо їх якісно обслуговують. І оцінюють якість обслуговування саме покупці - "слухачі". Хоч вони теж, ймовірніше всього, - не купують. Принаймні, відразу. Адже ж потрібно подумати, порівняти, порахувати. "Купці" - та категорія, яку найбільше полюбляють продавці - це ті, хто прийшов конкретно купити. Їм - честь і шана, саме вони наповнюють касу магазину. А відтак і кишені господарів, продавців та арендодавців. Бачите, яка важлива людина - "купець"! І тільки мудрий універмаг знає, щоб стати "купцем", треба побути і "глядачем", і "слухачем". Якщо ж при цьому тебе негостинно прийняли і неякісно обслужили, - не факт, що тобі схочеться наповнити живими грошима саме ці кишені.
Протягом останнього року наш універмаг спостерігає сумну картину: ті речі, що їх раніше купували як дешеві, або не дуже дорогі (тобто, сходу, без обдумування), зараз перейшли у розряд дорогих. Навіть, не тому, що істотно змінилась їх ціна. А більше, тому що грошей у кишенях покупців поменшало і витрачатись вони стали обачніше. Отже, у магазинах і магазинчиках стало менше "купців", а "глядачів" і "слухачів" побільшало.
От стоїть напівпорожній сумний універмаг тай підраховує: сільки треба "слухачів" та "глядачів" обслужити, щоб у касі з"явилась бодай якась копієчка? Якщо поталанить, то "купцем" буде кожен третій. Це - при умові, що продавець приділив їм максимум уваги й віддав шану ще тоді, коли вони були "глядачами" чи "слухачами". От і запитує сам себе універмаг: про яку увагу й шану йдеться, коли магазин - сам по собі, порожній стоїть; а продавець - сам по собі, - насіння у коридорі лузає. І проходить бідолашний поодинокий покупець під прицілом очей продавщицьких, згадуючи оповідання Т. Шевченка, як солдат крізь стрій проганяли та шпіцрутенами дубасили. Звичайно, продавці не б"ються, але якщо ваша перука трохи з"їхала набік - начувайтесь, - горітимуть і спина й вуха. То що ж мають у касі горе-бізнесмени, коли відвідувачів, що прорвались у магазин крізь такі ворожі редути, - два? Мама не дозволяла мені показувати такі непристойні жести, як дуля.
Це - тільки один бік неекономної економіки. А є ж і другий, теж невтішний. Із готівки, що час від часу з"являється у касі магазину, потрібно відняти гроші на закупівлю, бо інакше доведеться влаштовувати фінальний розпродаж і зачинятись. Ще треба поплатити податки, віддати зарплатню продавцеві й оплатити аренду торгової точки. Як не рахує бідолашний універмаг, як не натягує "на кисіль шкірку", усе в нього дебет із кредитом не співпадає. От і гадає він, де беруть гроші господарі його магазинів і магазинчиків. Поки що він надумав два варіанти. Хтось із сторони покриває збитки магазинів, а торгову точку люди тримають, як модно казати, для престижу. Це - м"який варіант неекономної економіки, коли успішний і небідний чоловік дає погратись "у бізнес-леді" дружині, щоб дома не сиділа й менш діставала своїми забаганками й примхами. Про більш жорсткий універмаг вам нічого не розповість, він же - універмаг, а не слідчий.
Наш кам"яний філософ, хоч і облупився без ремонту, хоч і нагадує більше базар під стелею, ніж цивілізовану торгову точку, якою був спершу, проте, ціну собі знає. Вірніше, ціну йому знають ті, хто має прибуток у вигляді відрахувань і зарплат із оренди магазинів. І весь час цю ціну піднімають. А що ж тут неекономного, спитаєте ви, адже люди про свій гаманець дбають? Цілком економно!
Дбають то вони дбають, та якось, на думку універмагу, дивно. Це - м"яко кажучи. От, наприклад, щоб покарати неплатників оренди і електроенергії, орендодавці вимкнули світло. Все. У всіх магазинах. Чудується універмаг: кого ж покарано? Ті, хто не платив, отримали "по заслузі", а ті, хто вчасно платить, чого мають страждати? Ображені орендатори по відношенню до орендодавця - також покупці. Уявіть, приходите ви у магазин, а вам від порога: "З вас тисяча гривен!"
- Як, чого? - жахаєтесь ви, і чуєте у відповіть "логічне" пояснення:
- Твій сусіда у мене товар украв.
- Так то ж сусіда! Завіщо ж з мене?
- У профілактичних цілях, щоб і ти бува чого не вкрав. А хочеш назад повернути, біжи морду сусіду набий. Тоді й тебе виправдаємо.
"Ну, даєте, хлопці, - чудується універмаг, - так же можна й відштовхнути чесних, залишаться тільки інші... Ну, ті, у кого бізнес - для престижу, а магазин - для розваги". Неекономна економіка виходить.
Не знаю, як орендодавцям та господарям торгових точок, а універмагу геть не байдуже, що з ним завтра буде. Он поряд сусіда-кінотеарт стоїть. Занедбаний, напіврозвалений, нікому не потрібний. Нашому універмагу така доля аж ніяк не всміхається. І що ж йому, бідолашному, робити?
Ну, що робити, він-то знає: берегти орендарів з прибутковим бізнесом, прислухатись до їх думки. Грошики не всі до кишені класти, щось і людям дати. Та ні, не готівкою, у вигляді таких необхідних речей, як вода, тепло взимку та туалет. Продавців перебрати, бо це тільки так здається, що поганий продавець - проблема того, кому він прибутків не приносить. Насправді, - послухайте мудрого універмага - це проблема всіх, кому недбайло псує імідж та атмосферу, поширюючи навколо себе ауру недбалості й неповаги до клієнтів, колег та роботодавців. При чому, немає смислу навчати продавця, який не хоче працювати, є смисл знайти нового, того, кому покупці не байдужі. Так вважає універмаг. Тут я з ним зі скрипом погоджуюсь. Бо я-то знаю, як важко знайти хорошого продавця - настраждалась!
Економіка - вважає мудрагель-універмаг - повинна бути економною, що б там пан Задорнов не казав. А ще вона повинна бути: раз - розумною, два - далекоглядною. Ніякої містики, - одна суцільна логіка. Однак, чи хто схоче почути її - логіку порожнього занедбаного універмагу? Га, люди?
15.08.2010
ID:
244086
Рубрика: Проза
дата надходження: 28.02.2011 20:39:45
© дата внесення змiн: 26.03.2011 10:53:36
автор: alla.megel
Вкажіть причину вашої скарги
|
