Як швидко йдуть роки,
Усе проноситься за мить.
І, мабуть, не згадаєм ми,
Що щастя теж летить.
Воно не стане й не зачекає,
А кличе й манить.
А де ж оті ключі від раю,
Що за нього серце так щемить?
Нема ніде, усе забуто.
І від цього в грудях так болить.
Але в пам"яті одній
Залишилась школа.
Школа радісних надій,
Така от пречудова.
Де, колись за партою малі
Чули, як весела українська мова
Дзвенить в дитячій голові.
Такі основи знань
Ми пронесли з роками.
Купи домашніх завдань
Виконували вперто.
І часом так за вчителями
Ми плакали відверто.
Та все минулось:
І мрії наші позабуто,
І сподівання. І нещасливе перше кохання.
Але школа в пам"яті живе
І звечора і зрання
Згадуєм її,
Шкільні роки.
І серце наше болісно щемить
Від слова - не вернуть. І думка далі полетить.
В блакить.
Щоб більше вже не буть.
