У мене під ногами
лежить ріка...
удвох спостерігаєм, як над нами
у небі чистім, наче без гріха,
під білими вітрилами
між мавками, Ярилами,
мандрують янголи
кудись глибоко в ірій,
що дихає здаля...
крізь день полинно-сірий
їм шле уклін рілля,
що вчора розродилась,
й дорога, що на мить згубилась
у шепоті коштовнім листопада,
й дерева, що їх спокусив... і зрадив,
мовчать, соромляться
– оголене ж гілля!
... і всюди осінь стигне між рядками,
тримає світ холодними руками,
й на них, зітхнувши тяжко,
спить земля...
28.10.08
Надвечіря як сон без розлуки...люблю блукати по вуличках із листям.... Грано коли можна з нею поговорити про свою самотність... Вона все зрозуміє... Вислухає... Хороший співрозмовник....