Жовкне листя. І хмар вибух
Мовчки осінь іде по зустрічній
В унісон з дощем по шибах
Переспів у трубі водостічній
Я не граю в кота і мишку.
Відчиняю усі вікна:
Там, в куточку, ти чуєш? -нишком
Б’ється серце. Воно звикло
Коли вечір гойдає штори,
Як танцює йому свічка
Коли пам'яті кожен порух -
Чорно-біла німа стрічка
Визираю надвір із себе
Стук підборів, луна, фари
Осінь світу, де просто неба
Так непросто знайти пару
Заблукати в собі і в місті
Дзеркала. Небеса. Храми…
Утікати в занудні вісті,
Будувати високі брами…
Чи діждати вітрів скажених? –
Лист кленовий в руці згорає…
Носиш літо в нагрудній кишені,
Наче спалений серця окраєць…
14.09.2010 (С)
Ну що сказати.. коли кожен твій вірш маленьке диво... Мені так скоро і коментарів не вистачить на всі твої твори.... Відчувається нерозуміння..... Буденність.... Мені сподобалось...
Рені відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую. а чому придуманий? скорше відчутий...
спасибі...
