|
Старі фотографії на стіл покладем…
Ностальгійна посмішка.
Купа фотографій – моменти, застиглі на папері/плівці/моніторі… практично вкарбовані у вічність…
Світло, кольори, тіні, півтони і посмішки, миті і вічності… фотографії – недосяжність до минулого, яке з летом хвилин без них стає лиш двовимірним… третій губиться і віднаходиться лише всередині нас, тих, кому дорогі ці світлини, наче ключик до голограми минулого, що воскрешає старі фотографії, емоції, спогади, ілюзії і правди, зрештою…
Впродовж життя, ідучи повз час, ми залишаємо в ньому свої сліди – кроки, слова, вчинки, навіть думки, погляди, жести, почуття, ниточки спільності, взаємності… усе на фото
Зараз ти бачиш цю мить крізь об’єктив, ти ловиш її, щоб закарбувати у пам’яті, намагаючись залишити найкраще біля себе «… щоб потім світ носити у кишені…», зараз світ просто досконалий крізь цей об’єктив, зуууум– і ця людина в рази ближча до тебе…. і ….. – а що ще треба натхненню?
Але весь парадокс в тому, що час найпершим тікає зі світлини, як вода в землю, як пісок крізь пальці, як погожі дні… залишається відбиток. Як ледь помітна зморщечка на щоці, коли ти довго смієшся… непомітна у вирі емоцій згадка про фото…
І цей відбиток наділений енергією, він може прикликати сльози ностальжи, посмішку, радість, натхнення. Радій – однаково як, але він примусить тебе відчувати, а значить бути, і бути впевненим, що тієї миті ти теж був\була – в кадрі або заоб’єктивом…
Всміхнись… – фотографії – також життя. Застигла мить, в якій частинка тебе залишається комусь на пам’ять, або частинка того, кого ти тягнешдо себе зумом, або скалочка того чудового світу, який ти не в змозі проминути, фотографуючи.
Головне – знати: попереду завжди є ще щось. І воно точно варте твоєї уваги. Плівка спогадів не скінчиться ніколи. Фотографуй, пам’ятай, живи. Легко і радісно, райдужно і повітряно, як мильна бульбашка – бо наше життя – та сама мить – між надуванням і лопанням – мить польоту, мить між клацанням в об’єктиві і затуханням спалаху – а отже – сам спалах.
Живи, бо що ще може бути повітряніше, радісніше, яскравіше за спалах, політ, за пам’ять про сонячні дні, коли ти всміхаєшся – просто тому, що тобі так добре.
ID:
195613
Рубрика: Проза
дата надходження: 14.06.2010 14:57:40
© дата внесення змiн: 14.06.2010 14:57:40
автор: Рені
Вкажіть причину вашої скарги
|
