Відкриваю лице.
Підставляю зустрічному вітру
І знімаю із себе той одіж,
В якому ховавсь.
Хай на скроні дмухне,
Хоч і пасма зими вже не зітре,
Та повіє живинцем
І втомлені груди роздасть.
Я не той, за кого
Ви, можливо, мене і приймали,
Не Геракл, не Атлант,
І не воїн, напевне, уже.
Я - звичайна людина,
Яку, як і вас, обікрали
І яка свою честь,
Як єдиний той скарб, береже.
Дуже мало в житті
Я пізнав, щоб назвати хорошим
І життя я прожив,
Що напевне вмістилося б в трьох,
Все життя я робив,
Розміняв всі літа я на гроші,
Бо хотів, щоби діти
Піднялись колись з «чотирьох».
Так, я правду кажу -
У поезії я, може, й новий,
Бо недавно лишень
Поміняв молоток на перо,
Але то вже не я,
То літа мої з вами говорять
Й на папір заставляють
Складати нажите «добро».
Отож, вибачте всі,
Якщо хтось обманувся в надіях,
Я - такий, як і всі!
І не ангел, не демон зовсім,
Просто хочу сказать
І з надією сам у те вірю,
Що почуєте ви
Й не осудете строго потім!
Хто ж осудить тебе
За цей біль.. за відвертість і правду..
Що несеш ти тепер,
Як знамено, як випраний грозами прапор...
*************************************
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Точно! Я обманулась первая... думала "новый фуфель в ботах с липовым ником", а оказалось - классный автор, к которому очень интересно забредать на страничку... Так, что,не обессудьте, но "прощения" от меня лично, Вам не дождаться, но знайте, буду еще более разочарованной, если не смогу, хотя бы раз в день, находить в колонке новых поступлений Ваш ник.
С уважением!
Борода відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибо большое, значит вовремя я приоткрыл занавес.