Якби повітрям стати я зуміла,
Щоб губ Твоїх торкнутись я уміла.
Щоб Ти вдихнути міг мене не знавши-
Любов моя давно дозріла.
Якби я в небо птицею взлетіла,
На Тебе б завжди я гледіла.
У мріях я б жила Тобою,
А подумки летіла за Тобою.
Якби дозволив мрією Ти стати,
Щоб разом ми могли кохати.
Щоб увісні ми були разом,
А на яву забули всі образи.
Я б медом стала на губах,
Щоб Ти забув про страх.
Щоб покохати знову Ти зумів,
Щоб серце знов відкрив мені.
Якби дозволив серцем стати,
Щоб вічно вмів мене кохати.
Щоб посмішка була весела,
І ніжно промовляв до мене.
Якби дозволив поруч бути,
Мене б не зміг уже забути.
Мою усмішку довго пам'ятав би,
Зі мною болю не зазнав би.
Мені Ти не позволиш серцем стати,
Мене не будеш Ти кохати.
Я птахом стати не зумію,
Без Тебе я літати не умію.
Мене не пустиш Ти в свій сон,
В якому будеш Ти щасливий.
Ввійти у мрію не позволиш,
І серце своє не розколиш.