Загублена земля це-сповiдь у вiршах, тисяч людей,залишивших свiй рiдний дiм,своiх близьких,людей ,якi сумують за своею Загубленою землею... З повагою автор Iгор Волощук
Ти чуєш дзвiн,що лине iздаля..
Ти чуеш пicню,що степами ллється,
Твої лiси,твої сади,поля...
I серце в грудях мов на волю рветься.
Ти не тримай його,а вiдпусти,
Нехай летить до рiдного,до краю,
I там торкнеться рiдної землi,
Хай повернеться - я тебе благаю.
Втомилося воно на чужинi...
Болить ночами,i все бiльше плаче
То туга по Загубленiй землi,
То вiдчуття, яких нiхто не бачить.
Нiхто не бачить - вiдчувають всi...
Невиннi вигнанцi своєї Батькiвщини,
Якi подались у чужi cвiти,
Прямi нащадки великої poдини.
Князiвськiй рiд мoгутньої держави...
Палкi серця - хоробрих воякiв,
Вони напевно теж це вiдчували?
Вiдiрванi вiд рiдних берегiв.
Ти чуєш дзвiн що лине iздаля...
Ти чуєш пiсню,що степами ллється,
Святая Русь- Загублена земля...
Надiя,що колиcь та вiднайдеться.
Буенос-Айрес(Аргентина) 2002р.
Iгор Волощук
