Де море піниться завжди,
І де вітри шугають,
Там на терасі, край води
Вона і він гуляють.
У неї сльози на очах,
А він її втішає,
За плечі ніжно обійма
І пісню їй співає.
Тебе кохаю я,
Ти біль і радість ти моя!
Моя ясна зоря,
Моє життя і доля ти моя!
Палає світлом далина,
А спогад душу крає.
Та це лише вогні човна,
Що серед хвиль зникає.
Ось вітер хмари розігнав,
На небі місяць сяє.
І він відчув, що навіть смерть
Його вже не лякає.
Зелені очі так блищать,
І сльози на повіках.
Неначе в морі, в цих очах,
Він потонув навіки.
Тебе кохаю я,
Ти біль і радість ти моя!
Моя ясна зоря,
Моє життя і доля ти моя!
В театрі і на сцені я-
Немовби у неволі.
Фальшиві граю почуття,
Чужі я граю ролі.
Та тільки бачу погляд твій,
І серце замирає.
Думок гуде шалений рій
А слів уже немає.
Все враз здається незначним,
Малим і непомітним.
Життя пройшло, наче дим,
Який розносить вітром.
Та неспокійна думка ця,
Його вже не лякає.
Коханням сповнені серця,
І знову він співає.
Тебе кохаю я,
Ти біль і радість ти моя!
Моя ясна зоря,
Моє життя і доля ти моя!
Тебе кохаю я,
Ти біль і радість ти моя!
Моя ясна зоря,
Моє життя і доля ти моя!
