Давно розірване назад не склеїш,
в самотності роки згубили лік.
Та я зрослася з Вашою душею,
І Ви – частинка у мені навік.
Сьогодні на сторінці року чистій,
У Новоріччя незабутню мить.
Приховане дістану особисте,
Воно у підсвідомості щемить.
Вино заграє в келиху моєму –
Я маревом з’явлюся коло Вас.
Чи вимір інший, де удвох ще є ми,
Чи злегка захмеліла голова?
Всі виправдання – іншій Ви залиште.
Навчилась жити я посеред втрат.
А доленосна зустріч дивовижна
Забудеться для нас обох навряд.
Розірване затягують канати,
І не потрібні погляду слова.
Приховане продовжує звучати,
Межа не зупиняє льодова.
Зізнаюся, що там удвох ще є ми,
На Новоріччя віримо дивам.
У келихах – у Вашому й моєму,
З ігристим інший вимір вирував.
дякую.
дякую
