немов шармдосий та терпкий барвінок
враз зносить всі свої стрімко-головії сліди
закриє рану у душі та серці і довіку
шукає добрива в печалі на людській межі
ледь в шафі вирувань повітряних та стоголосих
зійде до долу клекіт і скаже добрі чуйнії слова
похитні речі у житті звучать недзвінко суголосо
та стогоном озвуться житнії степи легенькі чудеса
в форсованих пакунках ледь бува загорне перстень
шмигалистий залисток всьорбує щоранку шмат води
захлипує лелеко-лячна дивна чудна срібна з шерсти
стурбовано-скерована в оперезанім чані до зими
шармдоса рухлядь лядує дзвінком помітно та безмежно
ледь рухає дводольний часометр в мірі вітру й теплоти
фізичні дотики вагань сліподокірно вкриті безперечно
у оболонці здивувань загадано-шумних тих прощань думки
10.02.2020
