Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Щоденник - Олександр Доброгорський

logo
Щоденник - Олександр Доброгорський
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Пошук

Перевірка розміру



Щоденник

        Олександр Доброгорський        
 на головну щоденників | на сторінку автора | всі записи
«Як можна бути вільним, Евкріте, коли маєш тіло?» Анатоль Франс Усе життя - в горі, в нещасті, в муці, і він – один проти цілого світу - перемагає! Або світ прийме таким мене, як я є, - або вб'є, знищить мене. Але я - не поступлюся! І з кожної миті своєї, з кожного почуття і думки своєї зроблю свій портрет, тобто портрет цілого світу: хай знає цей світ, що я вижив і доніс до людей усе, що хотів. А що хотів донести? Що люди мають жити, як янголи: з любов'ю одне до одного, з почуттям, що всі люди - брати, рівні, чесні, богоподібні, всесильні, незламні, кришталеві. Світ - це таночок усіх людей, які взялися за руки і чуються братами, просвітлими душами, що ширяють межи небом і землею – як степові жайворонки, співом славлячи сонце, і дощ, і сніг, і бурю, і річку, і дерева, і птаство, і метеликів, і тигрів, і бедриків (сонечка), і вовків. Бо все - живе і хоче жити. А те, що ми, брати, люди, зробимо доброго, піднесе небо ще вище, від нашої добрості хмари стануть біліші, небо - голубіше, а сонце - ясніше. В.С. Стус І трагедія гуманізму істотно лишається релігійною, бо боротьба за людину, справжню людину — це боротьба за Бога. Тим-то тло трагедії — «низько над обрієм висить блідий, пощерблений серп місяців — розп´ятий Христос». Тим-то в ніч випробування півень тричі співає героєві, як він співав апостолові Петрові. Тільки в мріях можна плисти над життям «на кораблі «Арго» до вічно прекрасних країн, кожний по своє золоте руно». Трагедія піднеслася на котурни, не дудка тепер хрипить заглушеним стражданням, а оркестр мідяних геліконів розбризкує величний і безнадійний конфлікт усім, хто його збагнути здатен. Поезія не може стріляти з рушниці. Мрія не може укладати компромісові договори з ворогом. Суспільна форма заглушує людську індивідуальність, навіть якщо ця індивідуальність пробує змагатися з суспільством на його ж ґрунті. Конфлікт особи й суспільства знову скінчився поразкою людини. Тріумфальною ходою йде суспільство. Уже нема вибухів одчаю й зневаги. Коли тема згасає, все здається закінченим, розчавленим, знівеченим. Але симфонія ще матиме свій фінал. Ю.Ш.

ПнВтСрЧтПтСбНд
123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930


 
 
[ всі записи ]
Немає записів :(
 
x
Нові твори
Обрати твори за період: