На захід сонця най відпочинуть,
Твої дракони що силу мають,
На своїх крилах мене тримають,
Солодких яблук з долонь з'їдають.
А зранку з ними злетай в височини.
І хоч я трохи лише розумію
характер своїх та чужих драконів,
Так вабить таємне та невідоме
Чуття, що заховане у підсвідоме.
Я - та, хто Я є, і живу як вмію...
Не вийде кинуть напризволяще
Того, хто з слабкості виковує силу,
Хто поміж сірості бачить диво,
Хто не боїться бути вразливим,
Хто сам себе пізнав та пробачив...
Я вдячна тобі, Повелитель драконів,
Що пам'ятаєш мої долоні ...
