У осінь моє літо подалось,
Лишивши спогад про життєві грози.
Не все, про що я мріяла, збулось,
А час все сипле й сипе знов погрози.
Та я давно згубила уже страх
І до погроз таких не прислухаюсь.
Живу з молитвою святою на устах,
У слові ріднім, як дитя кохаюсь.
Бо слово – сила. Є так і було,
Воно мене у світ свій запросило,
Під жовто-синій стяг, мов під крило,
Змогло зібрати українську силу.
А час біжить і кличе мене в даль,
Тож я лечу, неначе на гостини,
Готова все за воленьку віддать,
Аби ворожу рать не пропустили.
27.04.2023.
Ганна Верес Демиденко
Дай Боже здоров'я і наснаги нашим героям-захисникам! Все буде Україна! 
