38/42
На кримінально низькій висоті,
Зі швидкістю, що на межі безумства,
Тумани намотавши на гвинти,
Ми здійснюємо спробу самогубства.
38 кілометрів, найкоротший шлях до моря,
Ну а потім 42, понад пляжами на схід.
На фортецю Маріуполь, що не виринає з бою,
У Азовський бастіон, ми тримаєм наш політ.
38/42 є одна завітна мрія,
38/42 шлях намічений пройти,
38/42 поможи свята Марія,
Повернутися на точку, звідки вилетіли ми.
Сьогодні смерть обійми розкриває,
Продати в спробі в одну сторону квиток.
Як буде «пан» - удача нас спіткає,
А як «пропав» - злетімо прямо до зірок.
Ми як лижники на спуску, між дозорами ковзаєм,
Притискаючись до лісу, оминаєм ППО.
Подарунки транспортуєм гарнізону Азовсталі,
Хоч маленьку, та надію, під гвинтами несемо.
Приспів
Змінивши на поранених БК,
Зворотнім курсом знову попід хвилі.
Ледь втамувавши тріпотіння у руках,
Ми зауважили ворожої ракети виліт.
Пастки віялом пішли і залишились по заду,
А ракета без розриву, пронизала фюзеляж.
Нам сьогодні пощастило, смерті Бог поплутав карти,
Повертається додому наш фартовий екіпаж.
Приспів
