Не все так сіро в нашому житті,
Тож те, що маєш, треба цінувати,
Й про заповіді не забудь святі,
Що слід любов'ю душу лікувати.
Та й не бува життя ніде без втрат,
Надто тоді, як все залите кров'ю.
Лиш волі не осилить супостат.
Рани в душі ж лікуються любов'ю.
Цінуй і те, що терпить тебе світ,
І що виходиш ранок зустрічати,
Що ти на цій Землі – для когось свій,
Що вмієш сердитись, любити і… прощати.
Прислухайсь, як життя бринить в тобі:
– Люби мене у снах і в непогду,
Повчись кохатись в пари голубів,
Аби уникнути в сім'ї незгоди.
Прислухайся до шепоту зірок,
Коли на них ворожить тихий вечір,
Зайди у роси, котрі п'є ярок,
І зором проведи клини лелечі.
І ти забудеш про свої літа,
Хоч осінь уже й давить твої плечі,
І істина народиться свята:
Любов лікує все: тебе й малечу!
25.01.2023.
Ганна Верес Демиденко
Любов і доброта завжди направляють на хорошу стежку, по якій так хочеться йти! 
Дякую за прекрасну поезію! 
