починається відлік, на "три" доведеться обрати.
не Морфей пропонує пігулку — питає Майбутнє:
будеш скніти вайлом, підглядати життя із-за ґратів
чи відпустиш минуле, аби не сміятись на кутні?
на рахунок один воно робить сягнистії кроки,
підступається ближче, до спогадів надто глибоких.
поки ти допиваєш свою філіжанку гербати —
у минулого в планах навчити тебе, покарати.
відкриває усе, що було захаращене доти,
воно топить в баюрі, твій вибір: терпіти? бороти?
таймер вдруге пробив. ти будуєш зі згадок фортеці,
в тебе пам'ять намолена, наче Кааба у Мецці.
ти тримаєшся болю, ховаєш минуле у звитки,
саме так хочеш жити, у долі тулитися свідком?
саме так соловіти очима, пиляти і їсти
ізсередини просто черствіти, стояти на місці?
цифра три. вже терпець у майбутнього рветься. вирішуй!
обираєш життя і складаєш всі спогади в нішу...
відмовляєшся жити пройдешнім і хлять щохвилини,
відпускаєш, тікаєш, чекаєш допоки улинуть.
ти будуєш грядуще зі справ, що лишались на потім,
а болюче колишнє стираєш на ватрі у попіл.
