Триста днів -
це багато чи мало?
Безліч слів...
Не до снів.
Небо дико стогнало.
Вибух, свист...
Біло, зелено, темно.
Щирий лист
серце стис -
Надто боляче й щемно.
Ти живи
всім і всьому на диво.
Молитви
гоять шви,
та доволі тужливо
очі в даль -
наче в душу. Сміливо.
Тихий жаль,
як вуаль.
Слова губляться, чтиво
до кінця -
не встигають читати.
Із свинця
куля ця -
якби ж можна спіймати.
Сніг іде,
як в дитинстві (як свято).
Ніч бреде,
сон не йде...
Триста - вічність, багато.
