Що у душі і що назовні?
вже терези печалі повні.
Вона камінням тягне вниз,
роками ідол серце гриз:
Шматав і рвав, бентежив мрії,
зубами розгризав надії.
Хто розумний-все ж дурний,
хто не рідний-тільки твій.
Під небом- де світло немає простору,
хіба самотужки здолає хтось гору?
Аби вдихнути аромат,
коли життя мов водоспад:
Із шумом пролітає -
кожен замало знає.
Чого чекати, що робити,
для чого кров безглуздо лити?
Таких розумних у Світі багато,
більшість собі лише створює свято.
Завжди суддею легше бути,
ніж вироки Його збагнути.
Нехай з небес натхнення зійде,
нехай в оселю кожну ввійде.
Нехай пробудиться від сну-
усе, що спало у диму.
В безглуздя вогнищі, у пеклі,
невже дощі бувають теплі?
Вони завжди були із сліз,
а дикий янгол серце згриз.
для Г.І.С.
1997-1998
