Я сумую за світлом на стінах
Крізь вікно від нічних ліхтарів.
Тінь моя танцювала по вікнах,
Наче серед пшеничних полів.
Я любила коли на світанку
Промінь сонця блукає по склі.
Я чекала тоді знову ранку,
Щоб зловити його на столі.
Я сумую за присмаком кави
В перехрестях, що на Прорізній,
Коли попри постійні справи
Зупинявся на мить час мій.
Я сумую за звуком фонтанів
І задумливим шумом метро.
Я не хочу лише з екранів
Розглядати яким все було.
Хочу знову пройтися повз сквери,
Оглянутись на схил в бік Майдану.
Розібрати старі папери.
І не знати воєнного стану.
Вранці знову зайти у двері,
Привітатися з охоронцем.
Посміхнутись колегам по сфері.
Й голубам, що живуть за віконцем.
Я сумую за поглядом в хмари
Без очікувань нових ракет.
Зараз йдуть всі години, мов мари
І від них в нас лиш літній намет.
Хочу знов повернутись в квартиру
І покласти на місце ключі,
Потягнути на ліжку спину
І не чути тривог уночі.
