Франківськ поринає у тишу,
вулиці сплять,
а люди втомлено зависають у неті.
Кілька рядків я тобі все ж напишу,
без пояснень й ритмічності,
що належать порожній планеті.
"Місяць кволо ховається в хмарі,
ти хвороблива суспільством й людьми.
Ти отруйна словами,
що пінЯться в кошмарі,
заблукавши у танці,
віддаючи своє тіло
в обійми пітьми.
Ідеї на атоми в запашній каві,
твої емоції стають чорно-білим кіно.
Обійми захищали,
а поцілунки були солодкаві,
і тепер це все ілюзія,
та до чортиків мені все одно!
Адже вечір, ти знаєш, лікує,
ті думки я давно вже для себе облишив.
Музика поволі загоює рани
й смакує,
коли рідний Франківськ поринає у тишу."
27.11.21р.
