В невпинному вирі життя
Шлях долі своєї пройти
І в щасті, і в час сум’яття
Достоту спроможний лиш ти.
Коли здається, що душа
В полоні злої гіркоти,
Що ні на мить не полиша,
Проміння щастя упусти;
Оте проміння, що сія
Сліпучим блиском теплоти,
Що пишним цвітом враз буя.
Здійснити можеш це лиш ти.
Як серденько переповня
Любов’ю, щастям і добром,
Лиш їх чуттєве пізнання
Наповнить шлях життя теплом;
Теплом, що душу зігріва
Від болісної мерзлоти,
Цілющим зіллям напува,
Що здатний зготувать лиш ти.
Ніколи віри не втрачай,
Що може хтось допомогти,
Але все ж завжди пам’ятай –
Свій шлях життя пройдеш лиш ти!
Євген Ковальчук, 18. 07. 2015
